Дослідження та розробки відновилися навколо принципу шнекового преса: без фільтрувального полотна, з низькою частотою обертання та мінімальним енергоспоживанням. Відкритим залишалося питання, як запобігти забиванню зневоднювального барабана без використання промивної води. Першим рішенням стало механічне вишкрібання. Циліндричний фільтр збирали з пакета кілець із вузькими зазорами, а кожен виток шнека мав тонкі гребінчасті очисні пластини, які входили в ці зазори і виштовхували застряглі тверді частинки назад у канал шнека.
Установка працювала, була запатентована у 1990 році й вийшла на ринок у квітні 1991 року під назвою VOLUTE™ — від латинського слова voluta (спіраль). Кількість замовлень зростала. Але разом із нею зростала й кількість однотипних рекламацій з об’єктів: очисні пластини ламалися всього через кілька сотень годин роботи під повним навантаженням.
У власних патентних матеріалах компанії причину описано відверто. Пластини потрібно було виготовляти тонкими і з високою точністю, щоб вони чітко входили в зазор між кільцями; ця ж геометрія концентрувала навантаження від тертя на найслабшій ділянці. Крім того, кожну пластину потрібно було з високою точністю монтувати на валу, що здорожчувало виробництво. Зношування, поломки та часта заміна лопаток були закладені в самій концепції, а не виникали через виробничий брак. Був потрібен інший механізм самоочищення із захистом від забивання — такий, де немає окремої очисної деталі, що зношується.